четверг, 12 февраля 2015 г.

Висновки

     

    Зі всього різноманіття перетворюючої діяльності людини як за своїми масштабами, так і за значенням у глобальних екологічних системах планети особливо виділяються два процеси: освоєння нових територій для сільськогосподарського виробництва, промислового і громадського будівництва й перетворення річкової ланки гідросфери на величезних просторах суші шляхом гідротехнічного будівництва.  В 1955- 1956 роках з введенням в дію Каховської ГЕС затоплено Великий Луг. Внаслідок цього рукотворне море знищило унікальну неповторну природно-ландшафтну систему, культурно-історичну спадщину, віковий життєво-господарський уклад місцевого населення. Великий Луг (плавні) були одним з ландшафтів, що уособлювали для українців рідну землю. Втрата природного та історико-культурного ландшафту стала суттєвою складовою руйнування національної ідентичності, та завдала непоправної шкоди цілісності еколого-етнічного середовища в пониззі Дніпра. 
   Негативні явища пов’язані зі зменшенням проточності, води, переробки берегів, надходження забруднень ззовні та зсередини за рахунок внутрішніх процесів, суттєво погіршили санітарно-екологічний стан водосховища, прилеглої території та якість поверхневих вод. Створення великих водосховищ на Дніпрі із метою забезпечення електроенергією та водою промислових центрів Криворіжжя та Донбасу, а також зрошувальних сільськогосподарських угідь Причорномор'я та Криму себе не виправдало та призвело до негативних екологічних наслідків.
Держава робить певні кроки на шляху до оздоровлення басейну Дніпра та його водосховищ. Так у травні 2012 р. була затверджено Загальнодержавна цільова програма  розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року. Це дає надію на покращення екологічної ситуації в країні. Та кожен свідомий громадянин може і повинен особисто докласти зусиль для позитивних змін.

Програма дій для покращення екологічної ситуації у с. Вищетарасівка

джерелами забруднення водосховища є :
-   викиди хімічних речовин промислових підприємств;
-   стоки з полів , що містять у собі різні шкідливі домішки неорганічного (нітрати, фосфати) і органічного (пестициди, гербіциди) походження;
-   стоки з тваринницьких ферм;
-  накопичення  побутового сміття та стихійні сміттєзвалища.  
   Вивчивши стан  Каховського водосховища  ми дійшли висновку, що повинні негайно запропонувати реальну програму дій для покращення ситуації хоча б у нашому селі. Крім того ми вважаємо за потрібне звернути увагу громадськості на критичний стан, в якому перебуває Каховське водосховище. З цією метою ми написали звернення до депутатів Вищетарасівської с/р і жителів села.

Шановні односельці!
До вас звертаємося ми, ваші діти!
Люди! Будьте Людьми, збережіть для нас наше море, не перетворюйте на смітник його береги, не кидайте непотріб у воду! На що перетворилися пляжі, де колись відпочивали ви? А де ж відпочивати нам?А де відпочиватимуть наші діти? Невже вони будуть жити біля мертвої води серед сміття, яким  ви так щедро усипали колись квітучі зелені береги Каховського моря?
Ви - дорослі і розумні, Ви – господарі не лише у своєму дворі, але й у своєму селі. Ви знайдете спосіб позбутися сміття, не вивозячи його на берег.               
Ми хочемо жити достойно, хочемо пишатися своїм селом.
З повагою до вас діти, яким не байдужа доля села.


    Реалізуючи програму дій по покращенню екологічної ситуації організували екодесант учнів школи. В результаті було очищено від сміття частину берега завдовжки 500м.

Наслідки антропогенного впливу на Каховське водосховище

Сьогодні через грубі порушення людиною  протягом останніх десятиліть всіх правил і принципів раціонального природокористування, екосистема   Дніпра цілком деградована, порушені всі вертикальні й  горизонтальні зв’язки між біотичними і абіотичними елементами. Основними причинами кризової ситуації, що склалася, є : будівництво на Дніпрі каскаду водосховищ, які повністю змінили динаміку стоку; великомасштабні меліорації; будівництво ряду великих промислових комплексів у басейні; величезні об’єми водовідбору для промисловості й зрошення; надзвичайно сильне забруднення.
         З Дніпра для потреб промисловості й сільського господарства щорічно відбирають близько 15 млрд.  м³  води, а в атмосферу басейну Дніпра викидається близько 10 млн. тон  газо – пилових забруднень.  Щорічно з різними стоками (дощовими й талими водами) в Дніпро і водосховища потрапляє близько 500 тис. тон  азотних сполук,  40 тис. тон  фосфорних,
20 тис. тон калійних, 1 тис. тон  заліза, 40 тон  нікелю, 2 тони цинку,  1 тонна міді,  0,5 тон  хрому. В  басейні діють АЕС.
         Штучно річковий  режим Дніпра трансформовано в озерний, водообмін
різко уповільнився,  створились зони застою (замору), почастішали явища евтрофікації. Крім того, водосховища значно погіршили довкілля (піднявся
рівень ґрунтових вод далеко від берегів,  посилилося засолення грунтів, майже в 10 разів збільшився об’єм підземного стоку, а разом з цим значно збільшилося забруднення підземних вод, особливо в нижній частині басейну; змінився водно – сольовий режим грунтів у зонах іригації, знизився вміст гумусу; посилилася ерозія  берегової зони).

   У Національній доповіді України “Про гармонізацію життєдіяльності у природному середовищі” до 5-ї Загальноєвропейської конференції міністрів навколишнього середовища “Навколишнє середовище для Європи” (2003 р.) сказано: «Створення великих водосховищ на Дніпрі із метою забезпечення електроенергією та водою промислових центрів Криворіжжя та Донбасу, а також зрошувальних сільськогосподарських угідь Причорномор'я та Криму себе не виправдало та призвело до негативних екологічних наслідків. Було затоплено та виведено із сільськогосподарського користування понад 500 тисяч гектарів родючих земель. Майже сто тисяч гектарів розташованих поряд земель потрапили до зони підтоплення, а виробництво електрики гідроелектростанціями  Дніпровського каскаду складало менше, ніж 4%  від загальнодержавного обсягу. Масовими стали явища “цвітіння” води та руйнування берегів”.  За  висновками міжнародних експертів (1994 - 2000 р.р.)  "рідинні відходи українських підприємств або зовсім не очищеними скидаються у Дніпро, або очищеними умовно - за стандартами, прийнятими у світі, в Україні не  очищається жоден кубометр шахтних, промислових та каналізаційних стоків". За підрахунками тих же іноземних експертів, підприємства Запоріжжя, Енергодара, Марганця та Нікополя уже кілька разів встигли пропустити через свої потужності Каховське море. Як засвідчили ті ж зарубіжні екологи, "Каховське водосховище сьогодні є одним з найбільших джерел захворюваності та смертності населення в його басейні". Далі зазначається наступне :  "…самостійна здатність Дніпра та багатьох річок
його басейну уже не забезпечує відтворення порушеної рівноваги",
"… політика, орієнтована на розрізнені, не системні і не сталі обмеження чи
нормування водоспоживання або гранично допустимі скиди і гранично допустимі концентрації відходів не гарантує поновлення спроможності Дніпра відновлювати природну або бодай прийнятну для оточуючого середовища і оточуючої цивілізації воду".  Іншими словами  Каховське море вичерпало свій ресурс накопичувача-відстійника нечистот та бруду, шкідливих токсичних елементів і сполук, хімічних речовин, пестицидів, важких металів та радіонуклідів і т.п.

Спогади вищетарасівців про будівництво Каховського водосховища


«Нове наше море – нове наше горе», - записав Олександр Довженко у своєму щоденнику під час перебування на будівництві Каховського водосховища 04.10.1954 р. «Як же колгоспники поставилися до ідеї моря і переселення?» - запитує у «Щоденнику» Довженко  і відповідає : «Проклинали усі, кого переселили, і всі, хто цей захід  здійснював! -  не витримав голова сільради і бабахнув правду. – Усі проклинали!» 
    Колись Дніпро – одна з найбільших рік Європи – був чистоводним, зі стабільною екосистемою, що нормально функціонувала тисячоліттями, мала велику біологічну продуктивність, годувала і поїла мільйони людей, що жили в його басейні.
         Недавня Галина Матвіївни (1941р.н.) згадує :  « …Село на нашій Україні неначе писанка … Таким  і було  наше село,  яке мало вигляд підкови,  повернутої до берега ріки.  Дніпро мав чисту, як сльоза, воду.  Зайдеш у воду і бачиш піщане дно, розмальоване хвилею. В Дніпро впадала ріка Нажора.  Весняні води заливали низи понад рікою. Між Дніпром і Нажорою були плавні. В плавнях з ранньої весни і до морозів паслася колгоспна й  людська худоба.  Там же  були сінокоси, випаси, також господарі розміщували свої вулики.
На березі було колгоспне заготзерно, а також споруджено  естакаду, до якої причалювали товарні баржі. На них навантажували зерно . Далі була пристань . Там, де зараз острів, була МТС (машинно – тракторна станція), на якій ремонтували  сільгосптехніку з навколишніх сіл (Косівки, Стрюківки, Новокиївки. У селі  були  2 початкові школи, середня  школа,будинок сільської ради та магазини.
   В 50-ті роки почалося будівництво Каховської  ГЕС, а також підготовка до створення Каховського водосховища. До робіт було залучено людей  із Західної України, з Білорусії – лісорубів.  Колгосп для приїжджих будував житла, а місцеві жителі, виселені з плавнів, будували хати самі. Спочатку  ставили каркаси, а потім проводили толоку (вальки), на неї збиралися не тільки родичі, а й просто односельці. ки родичі, а й просто односельці.
         Було створено комісію з оцінки будівель, які мали зносити. За ці кошти
господарі зводили нові хати , а магазини, лікарню, будинок сільської  ради будували за  державні кошти.

         Зі спогадів жителя Вищетарасівки  Середи Володимира Панасовича
(1931 р.н.) : «Село Вищетарасівка  було дуже красивим. Воно славилося  гарними врожаями, добрим поголів’ям худоби, гарними виноградниками, а ще плавнями. Я жив у цьому селі,  працював у колгоспі, не знаючи біди, гордився своєю Вищетарасівкою. Йшов час. І ось у 1955 році почали вирубувати плавні, а людей переселяти з їхніх домівок. Довелося людям, моїм односельчанам, зводити  будинки на горі, бо колишнє село було знесене, і там, де були людські оселі, стало дно Каховського водосховища. Враз погіршилася врожайність,  були знищені виноградники, погіршилися  умови для випасання та утримання худоби. Через затоплення села багато людей залишилися без роботи.
         Зі спогадів  Ступак Марії  Павлівни . «Колись давно біля нашого села була річка Дніпро і прекрасні плавні. Згодом плавні вирубали, знищили та  зробили штучне Каховське море. Усіх людей,  які проживали в старому селі, переселили вище. А село ж  було гарне, мальовниче!  Були в ньому й церква, і магазини, і лікарня. Люди дуже любили своє рідне село і звістку про його затоплення зустріли з нерозумінням, з відчаєм.
         Нікому не хотілося покидати насиджені місця, нікому не хотілося покидати чудові краєвиди плавень, царство квітів і трав. Та ніхто людей не питав і вони змушені були переселятися вище.»
         Із спогадів  Савели Оникія  Гнатовича (записано зі слів Рожко Л.А.,

онуки Савели О.Г.) :  «Пам’ятаю, що в колгоспі села Володимирівка  на ноги впала худоба. Рік був посушливий, кормів не вистачало. Тоді вантажними машинами вивозили худобу до Вищетарасівки в плавні, на відкорм. А восени поверталась худоба додому своїм ходом, сита, відкормлена, справна». 

Характеристика Каховського водосховища

              
  Створене греблею Каховської ГЕС  . Заповнено в 1955–1958  роках.  Довжина водосховища 230 км, пересічна ширина 9,4 (максимальна — 24 км). Площа 2155 км², об'єм води 18,2 км³. Довжина берегової лінії 896 км. Має сезонне регулювання стоку. Коливання рівня води до 3,3 м, водообмін відбувається 2—3 рази на рік. Береги переважно круті, розчленовані глибокими балками, лише на окремих ділянках пологі , піщані. (іл. 2,3) Є багато островів. Температура води влітку до +24*. Замерзає наприкінці листопада — на початку грудня, скресає у середині лютого — на початку березня. Товщина криги 17—37 см. Влітку  відбувається «цвітіння води», яке охоплює до 80—95 % акваторії. Використовується для судноплавства, зрошення, водопостачання, рибного господарства, рекреації. Водосховище достатньо глибоководне (мілководдя займають близько 5 % площі) і малопроточне (водообмін 1,5-3,0 рази на рік), має поки найнижчу проточність у каскаді (в середньому 1,6 см/с). У зв'язку з цим і в результаті досить складної морфометрії його чаші водосховище в достатньо сильному ступені замулене: загальна площа замулювання рівна 79,8 %, а середня потужність шару мулу досягає 17,6 см, максимальна до 1 м.

    Як найбільш південне Каховське водосховище характеризується достатньо високими показниками сумарної сонячної радіації, що сприяє його заростанню, особливо в мілководій верхній частині і "цвітінню" води синій зеленими водоростями на значній частині акваторії.

   Мінералізація води змінюється з роками, сезонами і ділянками водосховища і коливається в межах 253-433 мг/л . Рівні коливання у воді вмісту біогенних елементів свідчать про значне евтрофування водосховища. Концентрація заліза у воді мінімальна в порівнянні з іншими водосховищами каскаду.  Вміст кисню 
 у воді коливається в межах 6-12,5 мг/л .  

Історію створення Каховського водосховища можна подивитись за цим посиланням:

Теоретичне та практичне значення дослідження

 полягає в тому, що:
-   результати дослідження можуть бути використані при вивченні теми «Наш  край у другій половині ХХ ст.» на уроках історії України, географії, у гуртках, у шкільному курсі ”Вступ в науково-дослідницьку роботу”;
-  даний матеріал допоможе  вчителям, учням при проведенні позакласних заходів, при підготовці до участі у шкільних, районних, обласних краєзнавчих конференціях;
-   висновки роботи стануть у нагоді при  поповненні сільського краєзнавчого музею;
-   інформація може бути використана для публікацій в районній газеті, при написанні наукових робіт, енциклопедій з історії міст і сіл області.
Завдання групам:
1. Зібрати спогади вищетарасівців про будівництво Каховського водосховища.
2. Дослідити наслідки антропогенного впливу на Каховське водосховище.
3. Розробити программу дій для покращення екологічної ситуації у с. Вищетарасівка

Новизна проекту

Дослідження полягає в тому, що  
- вперше поєднано в одній роботі велику кількість інформації, як географічного,  історичного, так і етнографічного характеру; 
- вперше зібрано й записано спогади місцевих жителів про плавні, про життя села до і після створення Каховського водосховища; 
-удосконалено технологію по проведенню досліджень з географічного, історичного та етнографічного краєзнавства не ізольовано, а в контексті загального історичного розвитку;
- дістало подальшого розвитку впровадження форм і методів пошукової роботи при вивченні даної теми.
Запропонована робота відображає власну позицію дослідників, ґрунтується на аналізі наукових, історичних джерел.

среда, 11 февраля 2015 г.

Мета проекту

Дослідження історії створення Каховського моря,  причин  його забруднення , цвітіння води та пошук шляхів по  очищенню. 
Метою роботи зумовлено виконання таких завдань: 
- з’ясувати політичні, соціально-економічні причини створення каскаду штучних водосховищ, зокрема Каховського; 
- встановити джерела забруднення вод  та узбережжя Каховського моря;
- дослідити  шляхи зменшення негативного антропогенного впливу на Каховське водоймище; 
- запропонувати програму дій, для покращення екологічної ситуації в с. Вищетарасівка.